воскресенье, 17 апреля 2011 г.

Моя подорож.

Нещодавно я гостювала у своїх діток.
Кожного разу повертаюся з новими емоціями і враженнями.
Цього разу я теж гарно провела час. Ми багато мандрували, побували у багатьох місцях. Жаль, звичайно, що моя донечка не мала відпустки, але ми встигали за той час, що вона раніше поверталася з роботи, та її додаткові вихідні зробити багато чого і майже кожен наш день був розпланований, куди ми мали обов'язково з'їздити.




Ну, магазини, це само собою...)))), як же ж нам, жінкам, не зайнятися улюбленою справою? ))))))) Ми багато гуляли містом, парками, портом. Заходили у ресторанчики, кав'ярні.  Враження неймовірні.
Гамбург красиве місто, особливо цієї пори..
 Все навколо квітне, буяє. Різнобарвні весняні квіти, ніжна зелень дерев, спонукають до прогулянок та мандрів.


 Мій дворічний онук уже гарно говорить не лише українською мовою, а й німецькою, такий гарнюній, розумний хлопчик. Мій любуньчик. Непосидюща, прудка і жвава дитинка.

Для того, щоб його перед прогулянкою всадити в коляску, аби потім він не просився на ручки, треба мати неабиякий хист і уміння заманити його туди )))).Здається, що найбільше за все, Тарасик любить "улять" (гулять).
Як тільки хтось одягається, він уже тягнеться до свого "Яке" (куртка) і несе свої сапозі (сапожки). І нічого, що ми не планували саме зараз виходить на вулицю, ми швидко змінювали свої плани, аби вгамувати дитину))))).
Це ми прямували на дитячий майданчик, який знаходиться поряд з домом,  де є все, щоб дитина гарно бавилася.




А ось тут, наш Тарасик, як риба в воді. Забрати його звідси проблематично, але я знайшла, як саме його можна виманити. Я кажу йому, що я уже награлася і дуже хочу додому, потихеньку йду, він забачивши, що я уже за межами майданчика, нехотя перекинувши ніжку через колоду пісочниці змушений теж іти.






Ярлыки: