четвер, 1 жовтня 2020 р.

Пртягом усього життя людина прагне довершеності у своїх діях і почуттях. У різні життєві періоди ми підсумовуємо прожите і пережите. Ми робимо певні висновки, вносимо корективи у свої думки, вчинки і прагнемо досягти кращого, аби прожите життя було не даремно. - Завжди роби те, що любиш; - Слухай своє серце, воно завжди підкаже, що тобі робити; - Мрій, бо без мрій життя буде пустим; - Тримайся міцно за свою мрію; - Видумуй, пробуй і твори; - Твій шлях починається з першого невмілого кроку і не бійся впасти, згодом ти навчишся твердо стояти на ногах; - Твоє щастя залежить лише від тебе, отже, роби все аби бути щасливою (им); - Ніщо не прикрашає людину так, як добре серце; - Шанс випадає лише один раз; - Роби завжди усе можливе; - Життя прекрасне, хоч і не ідеальне; - Дивуй, дивуйся; - Краса в тих очах, що бачать; - Не відступай і не здавайся; - Велике творіння потребує часу; - Завжди обирай чудовий вигляд; - Маленькі радісні події дарують великі спогади; - Люби все, що можеш; - Дивись на те, що відбувається з іншого боку; - Наше життя - це справжнє і репетиція на нього не розрахована; - Кожен день дарує безліч можливостей, не прогав їх; - Красота в простоті; - Ти здатна любити більше, ніж думаєш; - Вір у себе завжди; - Дорога вчить терпінню; - Життя - це пригода; - Людині властиво ппомилятися; - Щоб перемогти, треба взяти участь; - Пам'ятай: поруч з успішним чоловіком завжди крокує мудра дружина; - Довіряй своїй інтуїції; - Можливості є всюди, уважно оглядайся навколо; - Є тисяча причин, щоб посміхатися; - Не нарікай на долю; - Тримайся за руку того, кому довіряєш повністю; - Будь собою, решта ролей вже зайняті; - Душа тріпоче? - це щстя - Щастя любить тишу; - Любов перемагає все!

вівторок, 8 вересня 2020 р.

#гораПивиха

Одного нещодавнього, недільного ранку ми вирушили до місця, про яке багато чули, яке знаходиться зовсім поруч від місця мого народження. Завдяки навігаторові, знайшли швидко. Місце дійсно чарівне, враховуючи, що знаходиться в степах. Все, що стосується гори Пивихи, ви зможете знайти в інтернеті. Я ж опишу власні відчуття, сприйняття і думки. Ми побували в різних місцях гори, споглядали на краєвиди з різних її точок. Місце дійсно унікальне і прекрасне. Воно варте того, щоб його зберегти і вберегти. Краєвидами можна милуватися безкінечно довго. Вони зачаровують і малюють уяву. Прихоплений із собою бінокль, дає змогу розгледіти те, що до цього мав вигляд просто цяточок. Хтось вдалені ловить рибу, хтось плаває на кратері, хтось - на
вітрильнику, хтось купається. Хоча, купатися у такій воді - це треба бути сміливцем. Вода цвіте і має яскраво зелений колір. Такий стан води водосховище має давно скільки я себе й пам'ятаю, з мого дитинства. На початку літа, вода має природний колір, а потім, з настанням постійного тепла, вона починає цвісти. Але купатися й не обов' язково. Приїхати просто помилуватися краєвидами, це вже чудово. Щоб зберегти це місце, потрібне колосальне фінансування. На місцевому рівні зробити деякі облагорожувальні роботи - можливо. На мою думку, варто було б створити фонд по збиранню коштів на ці цілі. Рахунок оприлюднити на інформаційному табло. Звіт про використанню коштів на сайті місцевої ради.

понеділок, 7 вересня 2020 р.

моє

Вчора був гарний зимовий день, злегка морозяний (-2) і ще можна було працювати у моїй неотоплюваній майстерні. Користуючись вихідним днем і нарешті навіяним натхненням,☺ я використала цю нагоду на всі 100.
Наробивши новорічно-різдвяних поробок, спровокувала майже повне безсоння))), бо хіба можна було спокійно спати, коли в кабінеті уже чекало те, що треба було довести до логічного завершення - вдихнути життя у всі свої витвори та розмалювати їх. 



Завершується зима і вже настав час потурбуватися про те, щоб влітку були свої біоовочі, а тому розпочинаємо новий огородній сезон.
Перш за все треба підготувати насіння тих овочів, які плануємо вирощувати у себе на огороді. У мене невеличкий огородик, 2 сотки, а так хочеться втиснути на нього все, що люблять мої домашні. Тому мені треба визначитися з потребами і побажаннями кожного члена сім’ї. Виходячи з того, що ми з чоловіком живемо вдвох, а діти приїжджають зрідка, вважаємо, що нам достатньо посадити картоплі 2 відра, помідорів низькорослих сортів – 70 штук,
огірків самозапильних (при шпалерній посадці) –30 штук
кабачків чи патисонів – 10 штук, перцю солодкого 10 штук, перцю гіркого 30 штук, оскільки ми його обожнюємо. Цибулі сіянки - 300 грамів, часнику - 500 г саджаємо на зиму. Ще трішки гороху та кілька стеблин кукурудзи, десь, до десятка. Капусти ранньої та кольорової не висаджеємо. При потребі, я краще куплю. 
Виходячи з власного досвіду, я враховую ще й те, що не всі рослини можуть прижитися, чи вижити, тому насіння я висіваю на 15-20% більше, ніж потрібно розсади. Розсаду висіваю на початку березня. 
Раніше, коли ми займалися професійно тепличним огородництвом, я висівала насіння культур до 27 січня. 


Мій дім


Рідний дім, це не те місце, де зберігаються твої речі, а те, де ти почуваєшся, як пташка. Вільно. 
Ти любиш все, що тебе оточує, що милує очі, хоча воно, можливо, й не досконало витончене, але воно твоє. Кожен камінчик, кожна шпаринка в стіні, кожна дрібнички і рослинка — радує тебе. Тут ти з насолодою зустрічаєш світанки, проводиш вільний час і захід сонця. Тут ти живеш і кохаєш, смієшся і плачеш, радієш і сумуєш. Тут тобі затишно і весело. Тут буває гучно і буває тихо... Тут ти зустрічаєш своїх друзів і відчуваєш щастя, радість і ніжність. Тут тепло, світло і завжди смачно пахне... Тут найсмачніші чай і кава, тут твої найрідніші люди. 
Тут  твій  дім. 


просто насолоджуєшся тим, що ти вдома. 




середа, 15 травня 2013 р.


Кілька способів порятунку від депресії і туги:
1. Викинути з голови всі негативні думки і те, що псує настрій.
Це непросто, але спробувати варто. Якщо не хочете не тільки собі, але й оточуючим псувати життя.
2. Виключити, по можливості, зі свого життя тих людей, які навіюють нудьгу і приносять депресивний стан у ваше життя. Без жалю розлучатися з тими, хто в дійсності не відповідає вам по духу та внутрішнього світу.
3. Згадати ті моменти у своєму житті, які найбільш запам'яталися і які завжди піднімали вам настрій. А таких в житті кожної людини достатньо. Перегляньте старі фотографії, пригадайте, як весело ви проводили час з друзями та рідними, скільки було випадків, коли ви сміялися до упаду.
4. Запросити улюблених друзів у гості, організувати веселу вечірку. Близькі завжди підтримають вас у важку хвилину, тільки якщо вони насправді близькі вам друзі.
5. Увімкнути улюблену музику. Нехай вона сумна, неважливо. Поплачте. Сльози теж можуть бути рятівним засобом. Вони з'являються від надлишку почуттів, як переповнений посуд з водою. Коли він повний - вода виливається. Так і з людиною. Коли почуття переповнюють її і вже не можуть триматися під контролем, вони виливаються назовні, через сльози і відразу стає легше.
6. Знайти собі заняття. Зайнятися улюбленою справою. Неважливо що це, лише б подобалося. Потанцюйте, приготуйте що-небудь смачненьке. І до біса дієту. Пограйте на улюбленому інструменті. Нехай це будуть навіть чиїсь нерви. Треба дати вихід своєї енергії та емоціям.
7. А може, вас раптом захопить якась робота? Адже вона теж може бути улюбленою  і дуже подобатися. Зануріться з головою і подивіться скільки справ давно занедбаних або відкладених буде зроблено.
8. Але найкраще з усіх засобів проти туги - це знайти людину, яка перебуває у ще більшій депресії, ніж ви. Тоді "приводити її до тями" або "повертати до життя" вам доведеться весь свій вільний час, а ваша депресія і туга здасться вам не такою вже й трагічною. Навпаки, поруч з нею ваше життя виявиться цілком оптимістичним ...
9. Займіться шопінгом. Саме обновки можуть найбільше підняти настрій, особливо, коли є гроші)))).
Неважливо, який спосіб боротьби з тугою та депресію ви виберете чи знайдете свій, ще кращий. Головне - боротися!



пʼятниця, 30 листопада 2012 р.

Моє гостювання

Нещодавно я повернулася від своїх діток і, як завжди, - повно вражень. Відразу не змогла зробити опис, бо з головою занурилась у роботу.
Майже щодня я згадую кожен той день, що був там проведений мною.
Я скучаю за ними і сумую від того, що не маю змоги бачити їх частіше. Я часто згадую слова моєї мами, коли вона говорила мені: я так скучаю за дівчатками, мені б їх хоч пригорнуть та поторкать...))
Зараз у мене ті ж самі відчуття. Хочеться поторкати, пригорнути їх до грудей і відчути тепло своїх рідненьких, милих-малих діток.  Як приємно давати їм часточку своєї душі і робити для них різні приємності.

 Дитячий садочок Тарасика і така мила вихователька. З першого погляду видно: її робота - це її покликання.
 Дивуюся і захоплююся дитячій непосидющості і впертості. Кожного дня дитина бере свого велосипеда у дитячий садочок. Але він не просто його бере. Це цілий ритуал. Одягнувшись, він одягає шолом, бере велосипед і їде до машини, яка стоїть від будинку за 30 метрів. Потім та ж сама процедура у садочку: їде велосипедом на стоянку, до якої теж така ж відстань. І попробуй сказать: може ти не будеш брати велосипед?))))))) Нііііі, я його буду бгать, це мій велосипед)))))




Екскурсія по порту Гамбурга.
Було дуже цікаво і до того часу я уяви не мала, що він аж НАСТІЛЬКИ великий. Дух захоплювало від того, які великі кораблі і скільки вони перевозять вантажу.....

оцей маленький пальчик тикав і показував мені увесь час щось нове і нове))))

Балтійське море...
Під'їжджаючи за кільки кілометрів до нього уже відчуваєш його дух. Можливо, для тих, хто там живе він уже не відчутній, вони звикли, але для мене це було насолодою вдихати запах моря, риби, вітру. Цей запах я відчуваю до цього часу, коли згадую про Балтійське море.
Тут дитина нарешті відірвалася...))) Воля, простір і така приємна можливість побродити у воді, а на безмежному просторі потягати улюблену вантажівку.
І ніхто не кричить: туди не можна!!!)))))

Як швидко промайнув час !!! Час повертатися додому, до звичних справ і роботи.
Вдома з нетерпінням чекав старший онук, який так скучив за бабусею... за бабусею? чи за подарунками?)))) Ну, звичайно, за бабусею.
Як добре, що у мене є двоє онуків і я маю можливість хоч одного з них бачити майже кожного дня. Коли я скучаю, я стараюся спланувати свій день так, щоб після уроків зайти за ним до школи, вислухати щебіт його однокласників, забрати його і у машині, по дорозі додому, вислухати всі новини дня...  Як приємно бути першою слухачкою, бо вже всім іншим домашнім він того не розповість)))).
Щастя бабусі, коли чуєш щебіт онуків, обіймаєш їх в'юнкі тільця, піклуєшся про них. Ти ділишся з ними частинкою себе, а вони - дарують насолоду від спілкування.